Як списати загальновиробничі та загальногосподарські витрати. Облік загальновиробничих та загальногосподарських витрат Чим відрізняються загальновиробничі витрати від загальногосподарських витрат

Загальновиробничі витрати -це витрати на утримання та експлуатації машин та обладнання; амортизаційні відрахування та витрати на ремонт основних засобів та іншого майна, що використовується у виробництві; витрати на страхування зазначеного майна; витрати на опалення, освітлення та утримання приміщень; орендна плата за приміщення, машини, обладнання та ін, що використовуються у виробництві; оплата праці працівників, зайнятих обслуговуванням виробництва; інші аналогічні за призначенням витрати.

Загальновиробничі витрати відображаються на рахунку 25 "Загальновиробничі витрати" з кредиту рахунків обліку виробничих запасів, розрахунків з працівниками з оплати праці та ін. Витрати, враховані на рахунку 25 "Загальновиробничі витрати", списуються в дебет рахунків 20 "Основне виробництво" виробництва", 29" Обслуговуючі виробництвата господарства".

Аналітичний облік за рахунком 25 "Загальновиробничі витрати" ведеться за окремими підрозділами організації та статтями витрат.

Загальногосподарські витрати -це витрати на адміністративно-управлінські витрати; зміст загальногосподарського персоналу, не пов'язаного із виробничим процесом; амортизаційні відрахування та витрати на ремонт основних засобів управлінського та загальногосподарського призначення; орендну плату приміщення загальногосподарського призначення; витрати на оплату інформаційних, аудиторських, консультаційних тощо. послуг; інші аналогічні за призначенням управлінські витрати.

Загальногосподарські витрати відбиваються на рахунку 26 "Загальногосподарські витрати" з кредиту рахунків обліку виробничих запасів, розрахунків із працівниками з праці, розрахунків коїться з іншими організаціями (особами) та інших.

Витрати, враховані на рахунку 26 "Загальногосподарські витрати", списуються, зокрема, до дебету рахунків 20 "Основне виробництво", 23 "Допоміжні виробництва" (якщо допоміжні виробництвавиробляли вироби та роботи та надавали послуги на бік), 29 "Обслуговуючі виробництва та господарства" (якщо обслуговуючі виробництва та господарства виконували роботи та послуги на бік).

Зазначені витрати як умовно-постійні можуть списуватися до дебету рахунку 90 "Продажі".

Організації, діяльність яких не пов'язана з виробничим процесом (комісіонери, агенти, брокери, дилери тощо, крім організацій, які здійснюють торговельну діяльність), використовують рахунок 26 "Загальногосподарські витрати" для узагальнення інформації про витрати на ведення цієї діяльності. Дані організації списують суми, накопичені на рахунку 26 "Загальногосподарські витрати", до дебету рахунку 90 "Продажі".

Аналітичний облік за рахунком 26 "Загальногосподарські витрати" ведеться за кожною статтею відповідних кошторисів, місцем виникнення витрат та ін.

Шлюб у виробництві. Виробничий шлюб - це продукція, яка не відповідає встановленим стандартам якості. Залежно від місця виявлення шлюбу розрізняють шлюб внутрішній (виявлений організації до відправки покупцю) і зовнішній (виявлений покупцем). Вартість зовнішнього шлюбу складається з виробничої собівартості, транспортних витрат та витрат на продаж.

Залежно від характеру дефектів шлюб буває виправний (вироби визнані непридатними, але можуть бути доведені до заданого рівня якості шляхом додаткових витрат) і невиправний Втрати від шлюбу враховуються у складі інших витрат при формуванні собівартості. При виявленні зовнішнього шлюбу оформляється "Акт про встановлену розбіжність за кількістю та якістю при прийманні товару" (форма N ТОРГ-2) та "Акт про встановлену розбіжність за кількістю та якістю" Уніфікованої форми первинного облікового документа при встановленні шлюбу всередині організації не встановлено тому організація повинна розробити її самостійно, причому вона повинна містити такі реквізити:

Найменування забракованого виробу;

Номенклатурний, технічний номер виробу;

У чому полягає шлюб та його причини;

Кількість забракованої продукції;

Виправний шлюб чи/ні;

Ким допущено шлюб;

Вартість шлюбу за статтями витрат.

Виробничий шлюб враховується на рахунку 23 "Шлюб у виробництві". За дебетом рахунки збираються витрати: за виявленим внутрішнім та зовнішнім шлюбом (вартість невиправного, остаточного, шлюбу, витрати з виправлення тощо).

За кредитом відображаються суми, що відносяться на зменшення втрат від шлюбу (ціна забракованої продуби за ціною можливого використання, суми, що підлягають утриманню з винуватців шлюбу, суми, що підлягають стягненню з постачальників тощо), а також суми, що списуються на витрати з виробництва як втрати від шлюбу.

Наприкінці місяця рахунок закривається і сальдо не має.

Врахування невиправного внутрішнього шлюбу оформляється бухгалтерськими проводками:

1. Д 28 К10, 70, 59 -Враховані витрати з виправлення шлюбу.

2. Д73-2 К26 - Шлюб віднесено на винну особу.

3. Д20 К28 - Враховано втрати від шлюбу.

4. Д10,21,41 К28 - Прийнятий обліку бракована продукція за ціною можливого використання.

5. Д76 К28 – Нараховано суми постачальників бракованих матеріалів, використаних під час виробництва бракованої продукції.

Підставою для записів за рахунком 28 є повідомлення або акти, якими оформлюєте, допущений шлюб, а також первинні документи, що фіксують вироблення, бухгалтерська довідка на суму утримань із зарплати, довідка-розрахунок бухгалтерії про суми остаточних втрат від шлюбу.

Аналітичний облік ведеться за цехами, видами забракованої продукції та статтями витрат.

Облік незавершеного виробництва.До незавершеного виробництва згідно з п.63 Положення щодо ведення бухгалтерського облікута звітності відносяться: продукція (роботи), що не пройшла всіх стадій технологічного процесу та вироби неукомплектовані, не пройшли випробувань та технічного приймання, а також незакінчені роботи, не прийняті замовником. До незавершеного виробництва також належить повністю укомплектована продукція, яка пройшла випробувань, передбачених технологією. У бухгалтерському обліку незавершене виробництво може відображатись:

1. При одиничному виробництві - за фактично понесеними витратами

2. При масовому та серійному виробництві:

за фактичною виробничою собівартістю;

за плановою виробничою собівартістю;

За прямими статтями витрат;

За ціною сировини, матеріалів, напівфабрикатів.

Обсяг незавершеного виробництва визначають шляхом інвентаризації чи документальним методом.

Організації, які виробляють продукцію з тривалим циклом виготовлення або надають комплексні послуги (будівельні, наукові, проектні та ін.) можуть визнавати продаж:

Загалом як закінчену та здану замовнику роботу:

У окремих етапах виконаної роботи.

Перший варіант традиційний, при другому варіанті облік ведеться з використанням рахунку 46 "Виконані етапи незавершених робіт". За дебетом рахунку відображається вартість сплачених замовником закінчених організацією етапів роботи у кореспонденції з рахунком 90 "Продаж". По закінченні всіх етапів оплачену замовником вартість списують з рахунку 46 у рахунок рахунку 62 "Розрахунки з покупцями та замовниками".

Оцінка залишків НЗП проводяться на підставі даних первинних облікових документів про рух та залишки сировини та матеріалів, готової продукції по цехах. Наявність і величина залишків незавершеного виробництва залежить від характеру і тривалості технологічного процесу, і навіть особливостей своєї продукції. Розмір залишків незавершеного виробництва встановлюють шляхом інвентаризації

Залишки за рахунком 20 "Основне виробництво", 23 "Допоміжні виробництва", 29 "Обслуговуюче виробництво та господарства" на кінець місяця показують вартість незавершеного виробництва у відповідних виробництвах.

До складу витрат, що зменшують оподатковуваний прибуток, включаються лише прямі витрати, що належать до реалізованої готової продукції. Прямі витрати, що стосуються незавершених робіт, а також готової, але не реалізованої продукції, оподатковуваний прибуток не зменшують.

Узагальнення витрат за виробництво. Визначення собівартості.Узагальнення інформації здійснюється у кілька етапів:

1. Визначення первинних витрат, їх угруповання за підрозділами, видами виробів, статтями витрат. В результаті складаються відомості розподілу витрат матеріалів, нарахування та розподілу оплати праці, розрахунки амортизації тощо. Ці відомості - підстава для відображення записів з дебету рахунків обліку виробничих витрат (20,23,25,26,28.29;).

2. Розподіл витрат допоміжних виробництв виходячи з звітів про виконані роботи (послуги).

3. Розподіл витрат обслуговуючих виробництв

4. Розподіл загальновиробничих та загальногосподарських витрат.

5. Розподіл витрат між готовою продукцією та незавершеним виробництвом.

6. Складання відомості обліку затре на виробництво за рахунком 20 "Основне
виробництво і відомості зведеного обліку витрат за виробництво (включає також собівартість шлюбу, рух неп тощо.).

Визначення фактичної собівартості випущеної продукції: із загальної суми витрат із залишком НЗП початку місяця віднімається списана собівартість остаточного шлюбу, недостачі і залишки НЗП на

Дедалі частіше в основних бухгалтерів і керівництва планово-економічних відділів промислових підприємств з'являється дуже багато питань щодо розподілу загальновиробничих і загальногосподарських витрат. Обстановка викликана насамперед проблемами у сфері ціноутворення. На перших етапах виробництва важливо розрахувати повну собівартість предмета товару, використовуючи стандартні методи визначення ціни.

Коли використовується спосіб «собівартість та норма прибутку», то методам розподілу загальновиробничих та загальногосподарських витрат відводиться головна роль при визначенні вартості. Коли вартість виставляється ринком – необхідно порівняти ринкові показники ціноутворення товару з витратами, необхідні його виробництва. Це допоможе унеможливити збитки.

У реальності часто буває так: планова вартість розраховується за схемою «собівартість плюс норма прибутку» (відомості про витрати беруться з планових підрахунків), потім усі показники порівнюються з реальною ціною на ринку та починається зміна кінцевої ціни товару з урахуванням стану справ компанії у галузі.

У результаті, методи обліку та розподілу витрат непрямого призначення, саме до них відносяться загальновиробничі та загальногосподарські, цікаві як для монополістичних компаній, так і для малих промислових підприємств.

Поняття загальногосподарських та загальновиробничих витрат

Загальновиробничі витрати – цільові витрати, створені задля утримання, організацію і контроль виробництв (допоміжних, основних, обслуговуючих).

Облік та розподіл загальновиробничих витрат включає:

Ціну на матеріали, деталі, необхідні для обслуговування та ремонту техніки виробничого призначення;
Оплату праці працівників підприємства, завдання яких - обслуговування виробництва (начальник виробництва/цеху, майстер, технолог, співробітник, що відповідає за технічний ремонтта огляд виробничого обладнання) з урахуванням соціальних внесків;
Амортизаційні виплати та витрати, що йдуть на ремонт одиниць основного засобу та іншої власності, що експлуатується для виробництва;
Витрати на утилізацію/демонтаж технічних одиниць, витрати на матеріали, деталі, напівфабрикати, що закуповуються, необхідні для налагодження та ремонту обладнання;
Оплату за оренду приміщення, транспорту, техніки та інших основних засобів, необхідних виробництва товару;
Витрати, спрямовані на процес використання одиниць основних засобів, що безпосередньо беруть участь у виробництві (паливо, електрика та ін.);
Амортизація активів нематеріального характеру, що використовуються для виробництва;
Загальний розмір збитків та нестачі від простою, поломки цінностей у процесі виробництва або при зберіганні на складах.

Усі описані витрати проводяться за дебетом рахунка 25 «Загальновиробничі витрати». Він проходить у кореспонденції із кредитом за такими нормами:

Коли на 25-му рахунку прописуються витрати непрямого характеру, зав'язані обслуговування основного чи додаткового виробництва, використовуються допоміжні субрахунки, наприклад, 25-1 «Загальновиробничі витрати основного виробництва» чи 25-2 «Загальновиробничі витрати допоміжного виробництва». За підсумками місяця двадцять п'ятий рахунок повністю закривається. Витрати, прописані на певних субрахунках, переносяться до дебету відповідних рахунків:

Якщо витрати загальновиробничого плану не можуть бути одразу віднесені до основного або додаткового виробництва, вся сума має бути розписана за відповідними рахунками.

Також не виключається ведення розрахунку загальновиробничих збитків на окремих підрахунках, відкритих для додаткових підрозділів або за типами виробленого товару. Якщо такого поділу не передбачено, то обумовлені витрати при списанні розносяться за видами продукту, що випускається.

Бувають різні варіантирозподілу - пропорційно заробітку робітників, трудящих на виробничій службі, пропорційно обсягу прямих витрат, пропорційно кількості виробленого товару (у натуральному або ціновому еквіваленті), пропорційно доходу від продажу продукту тощо. У результаті від обраного методу розподілу конкретних витрат залежать суми витрат на різні типипродукції.

З усіх згаданих найбільш затребуваним є спосіб розподілу витрат пропорційно до заробітної плати співробітників виробництва.

приклад

На меблевій фабриці виробляється два типи продукту. Сумарний обсяг витрат загальновиробничого плану, які мають бути списані на рахунок головного виробництва, дорівнює 300 тисяч рублів.

Облік загальногосподарських витрат

Для контролю витрат, спрямованих на потреби керівництва підприємством, та не пов'язаних безпосередньо з процесом виробництва, використовується рахунок 26 «Загальногосподарські витрати». На ньому прописуються:

Витрати адміністративно-управлінського характеру;
Витрати змісту персоналу для загальногосподарських робіт, не прив'язаних до процесу виробництва;
Амортизаційні списання та витрати на ремонт одиниць ОС, що використовуються для процесів управління та загальногосподарського порядку;
орендні виплати на будову загальногосподарського застосування;
Витрати на оплату консультацій, інформаційних, аудиторських та інших послуг такого плану;
Альтернативні, схожі за призначенням витрати на управління підприємством.

Усі перелічені збитки сумуються за дебетом 26-го рахунки «Загальногосподарські витрати» разом із кредитом інших відповідних рахунків. Таблиця:

Схемою рахунків та керівництвом щодо її застосування, заснованим на Наказі №94, регламентовано лише 2 варіанти списання витрат на загальногосподарські потреби.

Перший варіант

Усі взяті витрати списуються на рахунки обліку витрат виробництва і враховуються під час створення виробничої чи повної собівартості товару.

Другий варіант

Якщо компанія дотримується плану обліку витрат у собівартість проданого товару, весь обсяг загальногосподарських витрат іде у дебет рахунки 90 «Продажі» у підрахунок «Собівартість продажів».

У такій ситуації створюється неповна собівартість товару, а собівартість проданого товару збільшується.

Адже загальні виробничі витрати включають ті витрати, пов'язані з виробництвом, які не можна безпосередньо віднести на той чи інший вид продукції. Тому відповідь на запитання, чи можна загальновиробничі витрати віднести до непрямих, буде позитивною. Адже якщо витрати загальновиробничого характеру – прямі, то враховуватись вони мають безпосередньо як витрати основного виробництва, а не збиратися попередньо на рахунку 25 «Загальновиробничі витрати» (Наказ Мінфіну від 31.10.2000 № 94н). До загальновиробничих витрат відносять лише такі інші виробничі витрати, зв'язок між якими і конкретним видом продукції, що виготовляється, не очевидна.

При цьому у складі загальновиробничих витрат можуть виділятися постійна частина витрат та змінні загальновиробничі витрати.

Бюджет загальновиробничих витрат

Ми розповідали про кошторис витрат на виробництво, яка складається для планування та управління величиною витрат. При цьому в цьому кошторисі можуть окремо виділятися витрати основного виробництва, загальновиробничі витрати та витрати іншого характеру. Форму кошторису загальновиробничих витрат організація розробляє самостійно з конкретних потреб деталізації.

Загальновиробничі, загальногосподарські та комерційні витрати

Витрати на утримання та експлуатацію обладнання, цехові, загальногосподарські та комерційні витрати відносяться до категорії непрямих витрат. Вони визначаються загалом по цеху (підрозділу), але в собівартість одиниці виробленої продукції ставляться непрямим шляхом.

До загальновиробничих витратвідносять:

витрати на утримання та експлуатацію обладнання:

амортизація обладнання та транспортних засобів;

витрати на утримання та експлуатацію обладнання;

витрати на страхування обладнання та транспортних засобів;

оплата праці робітників, які обслуговують обладнання (з відрахуваннями на соціальні потреби);

витрати всіх видів енергії, води, пари, стиснутого повітря, послуг допоміжних виробництв;

витрати на ремонт обладнання, технічні огляди, догляд;

інші витрати, пов'язані із використанням обладнання;

цехові витрати:

оплата праці апарату управління цехів (з відрахуваннями на соціальні потреби);

витрати на амортизацію будівель, споруд, інвентарю;

орендна плата за приміщення, машини, обладнання та інші об'єкти, що використовуються у виробництві;

інші витрати, пов'язані з управлінням виробничими підрозділами.

До загальногосподарських витратвідносять:

адміністративно-управлінські витрати;

амортизаційні відрахування та витрати на ремонт основних засобів управлінського та загальногосподарського призначення;

орендну плату приміщення загальногосподарського призначення;

оплата консультаційних, інформаційних та аудиторських послуг, послуг банку (у тому числі відсотки за кредитами банку та відсотки за кредитами постачальника за придбані товарно-матеріальні цінності);

підготовка та перепідготовка кадрів, витрати на набір робочої сили;

платежі по обов'язковому страхуваннюмайна підприємства та окремих категорій працівників, податки, збори, платежі та інші обов'язкові відрахування, які проводяться відповідно до встановленого законодавства порядку.

До комерційних (невиробничих) витратвідносять витрати:

на тару та упаковку;

транспортування продукції;

комісійні збори та відрахування, що сплачуються збутовим підприємствам та організаціям відповідно до договорів;

інші зі збуту (з зберігання, переробки, сортування).

11.4. Облік загальновиробничих та загальногосподарських витрат

У виробничому процесі при відображенні операцій у бухгалтерському обліку деякі витрати можна безпосередньо віднести на конкретний вид продукції або об'єкт витрат. Такі витрати називають прямими. Інші витрати не можна прямо віднести на конкретну продукцію, їх називають непрямими чи непрямими.

Розподіл витрат за прямі і непрямі значною мірою залежить від конкретної ситуації. Якщо організації проводиться один вид виробу (продукції), то всі витрати можна класифікувати як прямі. Якщо організації проводяться кілька видів виробів, то витрата матеріалів розподіляється за кожним видом продукції. Такий розподіл може здійснюватися пропорційно до витрат матеріальних цінностейза нормами, встановленими на одиницю продукції; встановленого коефіцієнта витрати; кількості чи вазі виготовленої продукції тощо.

До прямих витрат, як правило, відносяться матеріальні витрати та витрати на оплату основного виробничого персоналу. До прямих матеріальних витрат відносяться сировина та основні матеріали, які стають частиною готової продукції, а їх вартість прямо і безпосередньо переноситься на конкретний виріб. До прямих трудових витрат відносяться витрати робочої сили, які можна прямо віднести на певний вид готових виробів. Це заробітня платаробітників, зайнятих у виробництві виробів.

До непрямих витрат відносяться загальновиробничі накладні витрати, які є сукупністю різноманітних витрат, пов'язаних з виробництвом, але які не можна безпосередньо віднести на конкретний вид готової продукції (виробів). Ці витрати важко простежити під час виготовлення виробу. У той самий час виробнича собівартість вироби, безумовно, має містити і загальновиробничі витрати. Вони включаються у вартість продукції за допомогою методу розподілу витрат (пропорційно до основної заробітної плати виробничих робітників, прямим витратам та ін.).

Накладні витрати виникають у зв'язку з організацією та обслуговуванням виробничого процесу та управлінням ним і включають загальновиробничі та загальногосподарські витрати. Загальновиробничі (цехові) витрати пов'язані з обслуговуванням та управлінням виробництвом у цехах організації.

До основних груп, що утворюють загальновиробничі витрати, можна віднести:

допоміжні вироби та комплектуючі деталі;

непрямі витрати на оплату праці (заробітна плата працівників, які не зайняті безпосередньо у виробництві одного виробу, але пов'язані з процесом виробництва в рамках організації в цілому: майстрів, ремонтників, допоміжних робітників, а також оплата відпусток та понаднормової роботи);

інші непрямі загальновиробничі витрати (витрати на утримання цехових будівель, технічне обслуговуваннята поточний ремонт обладнання, страхування майна, орендна плата, амортизація обладнання та ін.).

Склад та розмір загальновиробничих витрат визначаються кошторисами на утримання та експлуатацію обладнання, управлінських та господарських витрат цеху. Кошториси складаються по кожному цеху окремо. Мета планування витрат і виділення фактичної собівартості продукції самостійних калькуляційних статей — постійний контроль за дотриманням кошторисів.

Планування та облік загальновиробничих витрат провадяться за наступною номенклатурою статей:

амортизація виробничого обладнання та транспортних засобів;

відрахування до ремонтного фонду чи витрати на ремонт виробничого обладнання та транспортних засобів;

витрати на експлуатацію устаткування;

заробітна плата та відрахування на соціальні потреби робітників, які обслуговують обладнання;

витрати на проведення випробувань, дослідів та досліджень;

охорона праці працівників цеху;

втрати від шлюбу, від простоїв із внутрішньовиробничих причин та ін.

Синтетичний облік загальновиробничих витрат ведеться активному збирально-розподільчому рахунку 25 «Загальновиробничі витрати».

З первинних документів, підтверджують факт і суму вироблених загальновиробничих витрат, на рахунках бухгалтерського обліку робляться записи (табл.

Витрати, витрати, собівартість

Після закінчення місяця сума загальновиробничих витрат, врахована за дебетом рахунку 25 «Загальновиробничі витрати», списується шляхом розподілу на собівартість окремих видів продукції пропорційно до суми основної заробітної плати виробничих робітників (прямих витрат матеріалів та ін.).

Таблиця 11.2 Типова кореспонденція рахунків обліку загальновиробничих витрат

Загальногосподарські витрати також належать до накладних витрат. Вони пов'язані з управлінням та обслуговуванням організації в цілому. Склад та розмір цих витрат визначаються кошторисом.

Синтетичний облік загальногосподарських витрат ведеться на активному збирально-розподільчому рахунку 26 «Загальногосподарські витрати», а аналітичний — на рахунку 26 «Загальногосподарські витрати» за кошторисами кошторису в окремій відомості.

Планування та облік загальногосподарських витрат ведеться за наступною номенклатурою статей:

витрати на службові відрядженняапарату управління;

представницькі витрати, пов'язані з діяльністю організації;

амортизація основних засобів загальногосподарського призначення;

відрахування до ремонтного фонду чи витрати на поточний ремонт будівель, споруд та інвентарю загальногосподарського призначення;

витрати на утримання будівель, споруд та інвентарю загальногосподарського призначення;

витрати на проведення випробувань, дослідів, досліджень, утримання загальногосподарських лабораторій;

витрати на охорону праці працівників організації;

підготовка та перепідготовка кадрів;

обов'язкові відрахування, податки та збори;

непродуктивні загальногосподарські витрати та ін.

Усі фактичні витрати збираються та відображаються бухгалтерськими записами (табл. 11.3):

Таблиця 11.3 Типова кореспонденція рахунків з обліку загальногосподарських витрат

Продовження табл. 11.3

Наприкінці кожного місяця загальногосподарські витрати списуються за кредитом рахунки 26. Розподіляються загальногосподарські витрати між готовою продукцією та незавершеним виробництвом, що залишилося на кінець звітного місяця. Потім витрати, що припадають на готову продукцію, розподіляються за окремими її видами пропорційно до обраної бази або способу списання. Списання цих витрат може здійснюватися двома способами:

1) включенням у витрати на виробництво конкретних видів продукції шляхом розподілу аналогічно до розподілу загальновиробничих витрат;

2) списанням загальногосподарських витрат як умовно-постійних на рахунок «Продажу» шляхом розподілу між видами продукції, що реалізується.

При списанні загальногосподарських витрат з цього приводу 90 «Продажі» вони розподіляються за видами реалізованої продукції, робіт чи послуг пропорційно виручці від продажу, виробничої собівартості продукції чи іншому показнику.

Вибір того чи іншого способу списання загальногосподарських витрат має бути відображено в обліковій політиці організації. Звісно, другий спосіб значно спрощує списання загальногосподарських витрат. Однак він застосовний за умови, що вся продукція, до якої належать загальногосподарські витрати, реалізована або питома вага цих витрат у собівартості продукції незначна.

Фактичні дані після обліку та розподілу накладних витрат заносяться у відомість зведеного обліку витрат за виробництво продукції (робіт, послуг).

Сторінки: …7071727374…| Зміст

Поставте безкоштовне запитання юристу!

Особливості бухгалтерського обліку загальновиробничих та загальногосподарських витрат організації

Витрати на утримання, організацію та управління цехами (іншими виробничими підрозділами) основного, допоміжного та обслуговуючого виробництв відносяться до загальновиробничих витрат. До складу загальновиробничих витрат включаються:

вартість матеріалів, запасних частин, використаних для обслуговування та ремонту виробничого обладнання;
витрати на оплату праці співробітників, зайнятих обслуговуванням виробництва (майстрів, начальників цехів, технологів, робітників, які здійснюють технічне обслуговування та ремонт технологічного обладнання), з відрахуваннями на соціальні потреби;
амортизаційні відрахування та витрати на ремонт основних засобів та іншого майна, що використовується у виробництві;
витрати на демонтаж обладнання, витрати на матеріали, деталі, покупні напівфабрикати, що використовуються під час налагодження обладнання;
орендна плата за приміщення, машини, обладнання та інші основні засоби, що використовуються у виробництві;
витрати, пов'язані з експлуатацією основних засобів, безпосередньо задіяних у виробництві (газ, паливо, електроенергія тощо);
амортизаційні відрахування по нематеріальним активам, що використовуються у виробництві;
вартість нестач і втрат від простоїв, псування цінностей у виробництві та на складах і т.д.

Протягом звітного періоду загальновиробничі витрати відображаються за дебетом однойменного рахунку 25. При цьому облік витрат на рахунку 25 ведеться у межах кожного виробничого підрозділу. В обліку загальновиробничі витрати відображаються проводками:

Д-т рах. 25 К-т рах. 10 - списана вартість матеріалів, запасних частин, використаних для обслуговування та ремонту обладнання;

Д-т рах. 25 К-т рах. 70 - нараховано зарплату співробітників загальновиробничого персоналу;

Д-т рах. 25 К-т рах. 69 — нараховано внески на обов'язкове пенсійне (соціальне, медичне) страхування та внески на страхування від нещасних випадків та профзахворювань із зарплати загальновиробничого персоналу;

Д-т рах. 25 К-т рах. 23 (60, 76) - списані витрати на утримання приміщень (ремонт, плата за оренду приміщень, обладнання, оплата комунальних послуг тощо);

Д-т рах. 25 К-т рах. 02 (05) — нараховано амортизацію за основними засобами (нематеріальними активами), що використовуються в основному (допоміжному) виробництві. Такий порядок бухгалтерського обліку загальновиробничих витрат випливає із положень п. 9 ПБО 10/99, Інструкції до Плану рахунків, Листи Мінфіну Росії від 08.11.2005 N 07-05-06/294.

Витрати, пов'язані з управлінням компанією, організацією її господарської діяльності, змістом її спільного майна, що належать до загальногосподарських витрат. До складу загальногосподарських витрат включаються:

витрати на оплату праці адміністративно-управлінського та загальногосподарського персоналу (з відрахуваннями на соціальні потреби);
орендна плата, амортизація, витрати на поточний ремонт будівель, споруд та інвентарю загальнофірмового та управлінського призначення;
витрати на охорону;
витрати на підготовку кадрів та підбір персоналу;
представницькі витрати;
витрати на оплату послуг зв'язку;
комунальні витрати;
канцелярські та поштово-телеграфні витрати;
Витрати охорону праці тощо.

Протягом звітного періоду загальногосподарські витрати відображаються за дебетом однойменного рахунку 26:

Д-т рах. 26 К-т рах. 10 (21) - списані матеріали (напівфабрикати) власного виробництва), витрачені на загальногосподарські потреби;

Д-т рах. 26 К-т рах. 70 — нараховано зарплату адміністративно-управлінського та загальногосподарського персоналу;

Д-т рах. 26 К-т рах. 69 — нараховано внески на обов'язкове пенсійне (соціальне, медичне) страхування та внески на страхування від нещасних випадків та профзахворювань із зарплати адміністративно-управлінського та загальногосподарського персоналу;

Д-т рах. 26 К-т рах. 60, 76 - враховано у складі загальногосподарських витрат вартість робіт (послуг), виконаних сторонніми організаціями (наприклад аудиторські, консультаційні послуги);

Д-т рах. 26 К-т рах. 02 (05) — нараховано амортизацію за основними засобами (нематеріальними активами) загальногосподарського та управлінського призначення.

Загальновиробничі та загальногосподарські витрати пов'язані з випуском різних видівпродукції (робіт, послуг), тобто. вони забезпечують роботу організації загалом. Тому, на відміну від прямих (основних) витрат, ці витрати вважаються непрямими (накладними).

Наприкінці звітного періоду рахунки 25 та 26 закриваються. Накопичені на них витрати списуються до дебету рахунків: 20 "Основне виробництво", 23 "Допоміжні виробництва", 29 "Обслуговуючі виробництва та господарства" або 90 "Продажі" пропорційно показникам, які мають бути встановлені в обліковій політиці з метою бухгалтерського обліку (п. 7 ПБО 1/2008).

Базою для розподілу непрямих витрат між основним, допоміжним та обслуговуючим виробництвами можуть бути, наприклад, такі показники:

заробітна плата основних виробничих робітників;
прямі витрати при цехової структури організації;
кількість відпрацьованих машино-годин роботи обладнання;
розмір виробничих площ;
матеріальні витрати;
обсяг виробітку в натуральних або вартісних показниках.

Наприклад, у виробництвах із значною часткою витрат на оплату праці непрямі витрати доцільно розподіляти пропорційно до зарплати основних виробничих робітників. Непрямі витрати розподіляються пропорційно до матеріальних витрат (вартість сировини, матеріалів, запасних частин і т.д.) у тому випадку, якщо вони становлять значну частку в собівартості виробленої продукції.

Розглянемо приклад розподілу непрямих витрат, пов'язаних із виконанням виробничого замовлення. Організація застосовує позамовний метод калькулювання собівартості. У січні 2010 р. ТОВ "Будтехнологія" прийняло та виконало два виробничі замовлення (N N 1 та 2) на виготовлення спеціального обладнання. Обліковою політикоюПідприємства передбачено, що загальновиробничі та загальногосподарські витрати розподіляються пропорційно до зарплати виробничих робітників, зайнятих у виконанні кожного замовлення.

У січні 2010 р. фактична сума видатків склала: загальновиробничих - 100 000 руб. та загальногосподарських - 125 000 руб.

Прямі витрати на замовлення N 1 склали:

вартість витрачених матеріалів - 82 300 руб.;
зарплата виробничих робітників - 68 500 руб.;
сума внесків на обов'язкове пенсійне (соціальне, медичне) страхування та внесків на страхування від нещасних випадків та профзахворювань із зарплати виробничих робітників - 18 427 руб.

Разом на замовлення N 1 - 169 227 руб.

Прямі витрати на замовлення N 2 склали:

вартість витрачених матеріалів - 151 500 руб.;
сума нарахованої заробітної плати виробничих робітників - 55 000 руб.;
сума внесків на обов'язкове пенсійне (соціальне, медичне) страхування та внесків на страхування від нещасних випадків та профзахворювань із зарплати виробничих робітників - 14 795 руб.

Разом на замовлення N 2 - 221 295 руб.

Загальна сума зарплати виробничих робітників з обох замовлень становила 123 500 руб. (68500 руб. + 55 000 руб.). При цьому частка зарплати виробничих робітників у загальній сумі їх зарплати на замовлення N 1 дорівнює - 55% (68 500 руб.: 123 500 руб.), А на замовлення N 2 - 45% (55 000 руб.: 123 500 руб.) .

Таким чином, на собівартість замовлення N 1 віднесено частину загальновиробничих витрат у сумі 55 000 руб. (100 тис. руб. x 55%) та частина загальногосподарських витрат у сумі 68 750 руб. (125 тис. руб. x 55%). Через війну фактична собівартість замовлення N 1 становила: 169 227 крб. + 55 000 руб. + 68750 руб. = 292977 руб.

У свою чергу, на собівартість замовлення N 2 також віднесено частину загальновиробничих витрат у сумі 45 000 руб. (100 000 руб. - 55 000 руб.) І частина загальногосподарських витрат у сумі 56 250 руб. (125 000 руб. - 68 750 руб.). Через війну фактична собівартість замовлення N 2 становила: 221 295 крб. + 45000 руб. + 56250 руб. = 322545 руб.

При списанні загальновиробничих витрат (після їх розподілу) проводиться проведення:

Д-т рах. 20 (23, 29) К-т рах. 25 - списані загальновиробничі витрати за звітний місяць.

Загальногосподарські витрати можна списувати одним із двох способів:

на рахунок 20 "Основне виробництво" (23 "Допоміжне виробництво", 29 "Обслуговуючі виробництва та господарства");
на рахунок 90-2 "Собівартість продажів".

Вибраний спосіб списання загальногосподарських витрат необхідно закріпити в обліковій політиці з метою бухгалтерського обліку (п. 7 ПБО 1/2008, п. 20 ПБО 10/99).

Слід зазначити, що в першому випадку загальногосподарські витрати формують "повну" собівартість готової продукції та списуються після закінчення місяця.

Склад загальногосподарських та загальновиробничих витрат

У цьому списання загальногосподарських витрат (після розподілу) відбивається проводкой:

Д-т рах. 20 (23, 29) К-т рах. 26 - списано загальногосподарські витрати, пов'язані з діяльністю основного (допоміжного, обслуговуючого) виробництва.

У другому випадку формується "скорочена" собівартість готової продукції, а загальногосподарські витрати повністю списуються на реалізацію незалежно від того, скільки продукції було реалізовано у звітному періоді.

У момент переходу права власності на відвантажену продукцію (результати робіт чи послуг) до покупця відображається виручка від її продажу, а також списується собівартість проданої продукції (робіт, послуг):

Д-т рах. 62 К-т рах. 90-1 - відбито виторг від продажу продукції;

Д-т рах. 90-2 К-т рах. 43 - списано фактичну собівартість відвантаженої продукції (виконаних робіт, наданих послуг);

Д-т рах. 90-3 К-т рах. 68, субрахунок "Розрахунки з ПДВ", - нарахований ПДВ з реалізованої продукції.

Наприкінці місяця списується сума загальногосподарських витрат:

Д-т рах. 90-2 К-т рах. 26 - включені у собівартість продажів загальногосподарські витрати. Такі правила встановлені п. п. 5 та 12 ПБО 9/99 та Інструкцією до Плану рахунків (рахунки 20, 25, 26).

Насправді може виникнути питання: як у бухгалтерському обліку відображати загальногосподарські витрати, якщо доходів від своєї діяльності організація не отримує?

Загальногосподарські витрати (наприклад, зарплату управлінського персоналу, витрати на оренду офісу та інші витрати, пов'язані з освоєнням та розвитком бізнесу), як і інші витрати, потрібно враховувати незалежно від того, чи призведуть вони до отримання доходу чи ні (п. п. 16 - 18 ПБО 10/99). Тому, навіть якщо організація не отримує доходів від своєї діяльності, ці витрати однаково мають бути повністю відображені на рахунках бухгалтерського обліку.

Загальногосподарські витрати, які відбиваються на однойменному рахунку 26, враховуються або на рахунку 20 "Основне виробництво", або одночасно у витратах виробництва продукції, тобто. на рахунку 90 "Продажі", або ж враховуються на рахунку 97 "Витрати майбутніх періодів".

У першому випадку загальногосподарські витрати враховуватимуться у складі витрат основного виробництва, тобто. по дебету рахунки 20, формуючи повну собівартість готової продукції, у другому — вони безпосередньо формуватимуть фінансовий результат (збиток) звітний період, тобто. враховуватися за дебетом рахунка 90-2.

У третьому випадку витрати не будуть враховуватися у собівартості (формувати збиток), доки організація не почне отримувати доходів. Як тільки організація почне отримувати доходи, ці витрати потрібно буде перенести на собівартість продукції (робіт, послуг), з виробництвом якої вони були пов'язані. Порядок перенесення витрат майбутніх періодів на собівартість організація має визначити самостійно (п. 65 Положення з бухгалтерського обліку та звітності). Наприклад, такі витрати можна списувати рівномірно протягом періоду, затвердженого наказом керівника організації, або пропорційно до доходів, отриманих від реалізації, або іншими способами. При цьому конкретний порядок списання видатків майбутніх періодів закріплюється в обліковій політиці з метою бухгалтерського обліку (п. 4 ПБО 1/2008).

Слід зазначити, що порядок визнання непрямих витрат за виробництво продукції бухгалтерському та податковому обліку може різнитися. Розбіжності в обліку непрямих витрат призводять до появи постійних чи тимчасових різниць (п. п. 4, 8, 12, 15 та 18 ПБО 18/02).

Список літератури

Положення з бухгалтерського обліку "Облік розрахунків із податку на прибуток організацій" ПБУ 18/02: Наказ Мінфіну Росії від 19.11.2002 N 114н.
Положення бухгалтерського обліку " Витрати організації " ПБУ 10/99: Наказ Мінфіну Росії від 06.05.1999 N 33н.
Положення бухгалтерського обліку " Доходи організації " ПБУ 9/99: Наказ Мінфіну Росії від 06.05.1999 N 32н.
Положення щодо ведення бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності в Російської Федерації: Наказ Мінфіну Росії від 29.07.1998 N 34н.
http://www.lgl.ru.
http://www.consultant.ru.
http://www.garant.ru.

М.В.Беспалов

кафедри бухгалтерського обліку,

аналізу та аудиту

Тамбовський державний університет

Якщо організація скла або фарфорово-фаянсової промисловості зайнята випуском широкої номенклатури виробів, то в цьому випадку з обслуговування основних та допоміжних виробництв враховуються окремо на рахунку 25 «Загальновиробничі витрати».

Витрати зміст загальногосподарського персоналу, не що з виробничим процесом;

Амортизаційні відрахування та витрати на ремонт основних засобів управлінського та загальногосподарського призначення;

орендна плата за приміщення загальногосподарського призначення;

Витрати на оплату інформаційних, аудиторських, консультаційних та інших послуг;

Інші аналогічні за призначенням управлінські витрати.

Дані витрати відображаються за дебетом рахунка 26 «Загальногосподарські витрати» у кореспонденції із кредитом відповідних рахунків:

Кореспонденція рахунків
Дебет	Кредит
		Відображено вартість матеріалів, запасних частин, використаних для робіт загальногосподарського призначення
		Нараховано амортизацію за основними засобами управлінського та загальногосподарського призначення
		Враховано оплату комунальних послуг, інших витрат за утримання приміщень загальногосподарського призначення, орендну плату за приміщення, обладнання загальногосподарського призначення тощо
		Нараховано заробітну плату адміністративно-управлінському та загальногосподарському персоналу
		Відображено нарахування ЄСП та внесків зі страхування від нещасних випадків та травматизму

Планом рахунків бухгалтерського обліку передбачено два варіанти списання загальногосподарських витрат:

Варіант 1.

Загальногосподарські витрати списуються на рахунки обліку витрат за виробництво і враховуються для формування виробничої чи повної виробничої собівартості продукції.

При використанні цього способу загальногосподарські витрати списуються в дебет рахунків 20 «Основне виробництво», 23 «Допоміжне виробництво» (якщо допоміжні виробництва виробляли продукцію, виконували роботи, надавали послуги на бік), 29 «Обслуговуючі виробництва та господарства» (якщо здійснювалася реалізація товарів, робіт чи послуг на сторону).

При списанні загальногосподарських витрат на рахунок 20 «Основне виробництво» вони розподіляються за видами продукції, що випускається, пропорційно обраному показнику. Механізм списання та розподілу аналогічний розглянутому вище.

Таким чином, сума здійснених у поточному місяці загальногосподарських витрат у результаті розподіляється таким чином: частина входить до складу незавершеного виробництва, яке враховано в сальдо за рахунком 20 «Основне виробництво», частина врахована в собівартості готової, але не реалізованої продукції та входить до сальдо за рахунку 43 «Готова продукція» і ще одна частина врахована в собівартості реалізованої продукції і на обіг по дебету субрахунку 90-2 «Собівартість продажів».

У разі формується неповна (скорочена) собівартість своєї продукції, а собівартість реалізованої продукції збільшується.

Детальніше з питаннями, що стосуютьсябухгалтерського обліку та оподаткування у виробничих організаціях, які здійснюють діяльність з виробництва скла, виробів з порцеляни та фаянсу, Ви можете ознайомитись у книзі авторів ЗАТ «BKR-ІНТЕРКОМ-АУДИТ» «Виробництво та торгівля у скляній та фарфорово-фаянсовій промисловості».