Міністр оборони СРСР 1955 1957 рр. Міністр оборони СРСР: хто керував радянською армією
Після перемоги, яку здобув наш народ у Великій Вітчизняній війні, керівництво Радянського Союзу розробило низку заходів щодо переведення країни у мирне русло. Вони були необхідні для відновлення народного господарства, зруйнованого війною і конверсії промисловості виробництва. Крім того, було проведено і реформу органів державного управління. Наркомати стали міністерствами, відповідно з'явилися посади СРСР, список яких наведено нижче, здебільшого пройшли на командних посадах горнило минулої війни та мали великий бойовий досвід.
Перший міністр оборони СРСР
…Брежнєва…
Після смерті Малиновського його посаду зайняв Маршал Радянського Союзу Гречко А.А.. До цього призначення він командував об'єднаними збройними силами країн, що входять до Варшавського Договіру. Війну Андрій Антонович зустрів працюючи проте вже з липня місяця — на фронті. Пройшов шлях від командира дивізії до командира армії. Наступний, після Андрія Антоновича, міністр оборони СРСР - це Устинов Д.Ф., який змінив його після смерті 1976 року. Слід зазначити, що Устинов Д.Ф. у роки війни, яку вів героїчний радянський народ із нацистською Німеччиною та її союзниками, очолював наркомат озброєння. До нього всі міністри оборони СРСР були учасниками бойових дій у роки війни. Однак бойовий досвід у Дмитра Федоровича все ж таки був. Ще в цивільну він воював із басмачами в Середній Азії. По вже «традиції» у цій посаді Устинов прибував до смерті 20 грудня 1984 року й пережив як Брежнєва Л.І., і Андропова Ю.В.
…перебудови
Не порушив традицію, згідно з якою міністр оборони СРСР мав бойовий досвід та призначив на цю посаду Соколова С.Л. Сергій Леонідович під час війни пройшов шлях з посади начальника штабу танкового полку до командувача бронетанкових військ тридцять другої армії. 1985 року до влади прийшов Горбачов, який почав активно замінювати на вищих державних постах старі перевірені кадри на своїх людей. Тож у 1987 року посаду міністра оборони призначили Д.Т. Язов, який залишався ним до серпня 1991 року. У віці сімнадцяти років пішов добровольцем на фронт, закінчив війну командиром взводу. Дмитру Тимофійовичу не пробачили спроби залишитися вірним військовій присязі та врятувати Радянський Союз, його було знято з посади та заарештовано. На місце, що звільнилося, був призначений Маршал авіації Шапошников Є.І. що не воював жодного дня. Він виявився останнім, хто обіймав цю посаду і брав активну участь у знищенні своєї країни.
Міністри оборони Росії
І СРСР, і незалежна Росія сприймалися та сприймаються західними політиками як геополітичний супротивник. Тому обіймати посаду міністра оборони завжди має принциповий та чесний військовий, якому небайдужа доля своєї країни. Цим критеріям який завжди відповідали деякі російські чиновники, котрі обіймали у час дану посаду. Можна навести приклад П.С. Грачова чи А.Е. Сердюкова. Проте нинішній міністр – С.К. Шойгу — поки що повністю виправдовує покладені на нього народом Росії надії.
Зміст 1 Головнокомандувач Збройних Сил Республіки 2 Командувачі всіх морських сил РРФСР … Вікіпедія
Служба зовнішнього поінформування та контррозвідки міністерства збройних сил Франції (СДЕСЕ)- Основний розвідувальний орган країни. Керує СДЕС безпосередньо міністр збройних сил. СУДЕ активно займається добуванням політичної, економічної, науково-технічної та військової інформації про іноземні держави, … Контррозвідувальний словник
- (ЗС Росії). Прапор тилу ЗС Росії Тип … Вікіпедія
Начальник Військ радіоелектронної боротьби Збройних Сил Російської Федерації генерал майор Іванов Олег Анатолійович … Вікіпедія
- … Вікіпедія
Збройні Сили СРСР Збройні Сили СРСР - військова організація Радянської держави, призначена для захисту соціалістичних завоювань радянського народу, свободи та незалежності Радянського Союзу. Разом із збройними силами інших… …
Збройні сили СРСР військова організація Радянської держави, призначена для захисту соціалістичних завоювань радянського народу, свободи та незалежності Радянського Союзу. Разом із збройними силами інших соціалістичних… Велика Радянська Енциклопедія
Велика Жовтнева соціалістична революція 1917. Освіта Радянської соціалістичної держави Лютнева буржуазно-демократична революція послужила прологом Жовтневої революції. Тільки соціалістична революція... Велика Радянська Енциклопедія
Олексіївський Євген Євгенович (нар. 1906), міністр меліорації та водного господарства СРСР з 1965, Герой Соціалістичної Праці (1976). Член КПРС з 1925. З 1923 на комсомольській, партійній, з 1931 на державній роботі в Таджицькій РСР, з … Велика Радянська Енциклопедія
Основні принципи радянської зовнішньої політики Велика Жовтнева соціалістична революція 1917 року створила державу нового типу радянську соціалістичну державу і тим започаткувала радянську зовнішню політику, … Велика Радянська Енциклопедія
Книги
- Всесвітньоісторична перемога радянського народу. 1941-1945, . Народи Радянського Союзу, все прогресивне людство урочисто відзначили ювілей величезної події світової історії – 25-річчя перемоги над фашистською Німеччиною. Знаменною датою була…
дата присвоєння звання: 25.3.1983
У ВВВ комбат, прим. поч. штаб полку; 1979-84 1-й заступник начальника Генштабу, У 1984-88 начальник Генштабу, з 1988 радник М. С. Горбачова. Запропонував свої послуги ДКПП; після його провалу наклав на себе руки в кремлівському кабінеті, засудивши в передсмертній записці ГКЧП як "авантюру".
роки життя: 2.12.1897-21.9.1982
дата присвоєння звання: 11.3.1955
У ВВВ – начальник штабу фронтів, командарм; 1943-45 кім. 1-м Прибалтійським, з квітня 1945 – 3-м Білоруським фронтом, генерал армії (1943). Після війни командувач ПрибВО (1946-54), зам. міністра оборони, Начальник Тилу (1958-68).
роки життя: 27.6.1910-17.2.1984
дата присвоєння звання: 15.4.1968
У ВВВ – начштабу дивізії, комдив, комкор, генерал-майор (1943); 1950-1953 – поч. Генштабу ВПС, 1963-78 - головком ППО.
роки життя: 29.3.1899-23.12.1953
дата присвоєння звання: 9.7.1945; позбавлений 26.6.1953
Нарком внутрішніх справ СРСР(1938-45), генеральний комісар держбезпеки (1941). Звання Маршала присвоєно під час заміни своїх звань ГБ загальновоєнними. Міністр внутрішніх справ (березень-червень 1953 р.). 26.6.1953 заарештовано. За офіційними даними, відданий суду Спеціальної судової присутності та розстріляний.
роки життя: 21.8.1904-19.10.1964
дата присвоєння звання: 11.3.1955
У ВВВ – начальник штабу фронтів, командарм, генерал-полковник (1944). 1-й зам. Головкому ППО(1954-55), головком ППО (1955-62), головком РВСП (1962-63), начальник Генштабу (1963-64). Загинув у авіакатастрофі.
роки життя: 1.12.1890-9.11.1938
дата присвоєння звання: 20.11.1935
У ГВ командарм, командував арміями і фронтами Далекому Сході: головком армією Далекосхідної республіки (1921-22), головний військовий радник у Китаї (1924-27), ком. Особливою Далекосхідною армією (1929-38). Після зіткнення з Японією на озері Хасан заарештований за доносом і невдовзі помер у в'язниці; вже посмертно "засуджено" до страти. Невідомо, чи позбавлявся звання. Реабілітований у 1956 р.
роки життя: 19.12.1906-10.11.1982
дата присвоєння звання: 7.5.1976
У ВВВ – комісар полку, фронту, генерал-майор (1944); 1950-х поч. політуправління ВМФ, у 1960-64 та 1977-82 - голова Президії ЗС СРСР; в 1964-82 - 1-й секр., Генеральний секр. (1966) ЦК КПРС. Звання Маршала отримав як голова Ради Оборони СРСР. Кавалер ордена "Перемога" (1989 указ скасовано).
роки життя: 25.4.1883-26.10.1973
дата присвоєння звання: 20.11.1935
У ГВ і після неї - командувач 1-ї Кінної армії. Інспектор кавалерії РСЧА(1924-37); керував кавалерією з перервами до 1954. Ком. військами Московського ВО (1937-39), заст. та 1-й зам. наркома оборони (1939-сен. 1941). У ВВВ командував фронтами та арміями, був членом Ставки, з 1942 переведений на тилові посади.
роки життя: 11.6.1895-24.2.1975
дата присвоєння звання: 3.11.1947; позбавлений звання 26.11.1958
партійний діяч. У ВВВ член військової ради фронтів, генерал армії (1944). У 1947-49 - міністр Збройних сил СРСР, у 1953-55 - міністр оборони, у 1955-58 - голова РМ СРСР. Зміщений Н. С. Хрущовим і знижений у званні (генерал-полковник у відставці).
роки життя: 30.9.1895-5.12.1977
дата присвоєння звання: 16.2.1943
У 1942—45 начальник Генштабу. Розробив безліч блискучих операцій. У 1945 році командувач 3-м Білоруським фронтом, потім Головком на війні з Японією. У 1949-53 - міністр збройних сил та військовий міністр СРСР. Двічі кавалер ордену "Перемога".
роки життя: 4.2.1881-2.12.1969
дата присвоєння звання: 20.11.1935
Професійний революціонер, учасник Окт. революції, у ГВ командарм; в 1925-34 наркомвійськмор, нарком оборони(1934-40) СРСР. Послідовний прихильник і апологет Сталіна втратив його довіру після фінської війни. У ВВВ командував фронтами (до 1942), був членом Ставки ВГК, потім відсторонений від реального керівництва військами (Головком партизанським рухом, 1942-43). після війни – передс. союзної контрольної комісії в Угорщині У 1953-60 попер. Президії ЗС СРСР.
роки життя: 22.2.1897-19.3.1955
дата присвоєння звання: 18.6.1944
З 1942 до кінця війни - командувач Ленінградського фронту.Після війни командував ППО (1948-52, 1954-55). Кавалер ордену "Перемога".
роки життя: 30. (за іншими даними 29.) 7.1900-29.7.1980
дата присвоєння звання: 6.5.1961
Перед війною (1940-1941) - начальник ГРУ, у ВВВ командувач Брянським та Воронезьким фронтами, генерал-полковник (1943); в 1958-62 - начальник ГоловПУРу.
роки життя: 26.2.1910-13.5.1988
дата присвоєння звання: 28.10.1967
У ВВВ командував Азовською та Дунайською військовими флотиліями, віце-адмірал (1944), у 1948-55 на Чорноморському флоті. У 1956—85 головком ВМФ – заст. міністра оборони СРСР. Автор океанського флоту СРСР, автор класичної праці "Морська міць держави" та інших робіт.
роки життя: 17.10.1903-26.4.1976
дата присвоєння звання: 11.3.1955
У ВВВ – командувач гвардійської армії, генерал-полковник (1943). Головком групою військ у Німеччині(1953-57), сухопутними військами (1957-60), ОВД Варшавського договору (1960-67), міністр оборони СРСР (1967-76).
роки життя: 25.10.1883-23.2.1939
дата присвоєння звання: 20.11.1935
У ГВ командарм та комфронту. Ком. військами Білоруського ВО (1927-31), начальник штабу РСЧА(1931-1937; з 1935 Генштабу). Заарештований влітку 1938 р., розстріляний; невідомо, чи позбавлявся звання. Реабілітований у 1956 р.
роки життя: 14.10.1892-19.11.1970
дата присвоєння звання: 11.3.1955
У ВВВ командувач фронтами (у т.ч. Західним 1941, Сталінградським 1942), закінчив війну як командувач 4-м Українським фронтом, генерал армії (1943). Після війни командувачПрикарпатським, Західно-Сибірськимта Північно-Кавказьким ВО.
роки життя: 1.12.1896-18.6.1974
дата присвоєння звання: 18.1.1943
Найбільший полководець ВВВ. Начальник Генштабу (1941), командувач фронтами, член ставки ВГК, заступник Головнокомандувача.У 1955-57 – міністр оборони СРСР. Двічі кавалер ордену "Перемога".
роки життя: 17.8.1898-31.1.1972
дата присвоєння звання: 8.5.1959
У ВВВ – начальник штабу фронтів, генерал армії (29.5.1945). У 1953—57 командувач Ленінградським ВО, потім військами у Німеччині (1957-60) та начальник Генерального штабу (1960-63, 1964-71).
роки життя: 22.8.1894-11.10.1967
дата присвоєння звання: 3.3.1955; з 25.5.1945 носив звання "адмірал флоту", прирівняне до звання Маршала Радянського Союзу
У 1938—50 заст. наркома ВМФ; у 1941-43 та 1946-50 поч. Глав. штабу ВМФ, потім заст. головкому ВМФ, зам. міністра Морського флоту. Автор історичних та белетристичних творів, редактор Морського атласу, член-кореспондент АН СРСР.
роки життя: 28.12.1897-21.5.1973
дата присвоєння звання: 20.2.1944
У ВВВ командувач арміями та фронтами,з 1944 – 1-м Українським фронтом. У 1946-50 та 1955-56 головком сухопутних військ; 1956-60 головком ОВД Варшавського договору. Кавалер ордену "Перемога".
роки життя: 21.12.1904-30.8.1976
дата присвоєння звання: 15.4.1968
У ВВВ – комдив, комкор, генерал-лейтенант (1944), мав дві бойові Золоті зірки. У 1957-65 командувач Сибірським, Київським ВО, у 1965-69. командувач групою військ у Німеччині.
роки життя: 29.4.1903-9.2.1972
дата присвоєння звання: 28.5.1962
У ВВВ – командарм, двічі герой Радянського Союзу, генерал-полковник (1944); після війни - командувач Московським ВО(1960-63), головком РВСН (1963-72).
роки життя: 24.7.1904-6.12.1974
дата присвоєння звання: 3.3.1955; 25.5.1945-3.2.1948 та 11.5.1953-3.3.1955 носив звання "адмірал флоту", прирівняне до звання Маршала Радянського Союзу; 17.2.1956 знижений до віце-адмірала; 26.7.1988 посмертно відновлено
У 1939-46 нарком військово-морського флоту, член ставки Верховного головнокомандування: відіграв виключно важливу роль у ВВВ. У 1948 році відданий суду за сфабрикованим звинуваченням та переведений на Тихоокеанський флот. У 1953 військово-морський міністр, у 1953-56 головком ВМФ. З 1956 знову в опалі.
роки життя: 9.11.1890-24. (за іншими даними 29.) 8.1950
дата присвоєння звання: 7.5.1940; позбавлений звання 19.2.1942; посмертно відновлено 28.9.1957
У ГВ начальник артилерії 1-ї кінної, 1937-41 начальник (Головного) артилерійського управління РСЧА. Потім командував фронтами та арміями; за незабезпечення оборони Керчі віддано суду, знижено до ген.-майора, виключено з партії та позбавлено нагород. Після війни служив у Приволзькому ВО; заарештований разом із рядом генералів у 1947 р. і розстріляний. Реабілітований у 1956 р.
роки життя: 5.7.1921-28.5.2013
дата присвоєння звання: 14.1.1977
У ВВВ – начальник штабу танкової бригади, 1969-71 – головком військами у Німеччині; 1971-77 – начальник Генштабу; 1977-89 - головком ОВС Варшавського Договору.
роки життя: 13.2.1917-16.9.1990
дата присвоєння звання: 25.3.1983
У ВВВ танковий комбат та комбриг; 1968-71 кім. ЗакВО, у 1971-72 командувач групою військ у Німеччині. У 1972-88 начальник Тилу ЗС СРСР.
роки життя: 23.11.1898-31.3.1967
дата присвоєння звання: 10.9.1944
У ВВВ командувачарміями, 2-м Українським фронтом.У 1957–67 міністр оборони СРСР. Кавалер ордену "Перемога".
роки життя: 7.6.1897-30.12.1968
дата присвоєння звання: 26.10.1944
У фінську війну взяв Виборг; один із трьох перших радянських генералів армії (1940). У 1940-січні 1941 начальник Генштабу, у червні-вересні 1941 ув'язнений; після звільнення командував Волховським фронтом (1941-1944, з перервою). З лютого 1944 до кінця ВВВ командувач Карельського фронту,потім 1-м Далекосхідним фронтом проти Японії. Кавалер ордену "Перемога".
роки життя: 11.5.1902-17.6.1985
дата присвоєння звання: 11.3.1955
У ВВВ та перші роки після неї - командарм, генерал-полковник (1943). У 1953-60 командувач Московським ВО. У 1960–62 Головком РВСН, у 1962–83 Головний інспектор МО СРСР.
роки життя: 30.10.1917-23.1.1994
дата присвоєння звання: 14.1.1977
У ВВВ дивізійний інженер. З 1968 у Генштабі ЗС СРСР, у 1977-84 начальник Генштабу – 1-й заступник міністра оборони.
роки життя: 15.1.1917-1.2.2014
дата присвоєння звання: 25.3.1983
У ВВВ комбат, у 1972-76 командувач ДальВО, у 1980-85 головком Сухопутними військами.
роки життя: 21.12.1896-3.8.1968
дата присвоєння звання: 29.6.1944
У 1937-40 був ув'язнений. У ВВВ командувач фронтами, учасник Сталінградської та Курської битв. У 1944 кому. 1-м,потім 2-м Білоруським фронтом.У 1949—56 у польській армії; мав звання Маршала Польщі, був міністром нац. оборони ПНР. Кавалер ордену "Перемога".
роки життя: 1.7.1911-31.8.2012
дата присвоєння звання: 17.2.1978
У ВВВ ком. танковими військами фронту, полковник (1943); 1965-84 командувач Ленінградським ВО, у 1967-84 1-й заступник міністра оборони, у 1984-87 міністр оборони СРСР; втратив посаду після скандальної посадки літака М. Руста в центрі Москви. Найстаріший з нині живих маршалів, кавалер російського ордена Жукова.
роки життя: 21.7.1897-10.5.1968
дата присвоєння звання: 3.7.1946
У ВВВ – начальник штабів фронтів, якими командував Жуков, генерал армії (1943). Після війни - головком військами у Німеччині(1946-49), начальник Генштабу (1952-60).
1. Олександр Чернишов
Кавалергард, розвідник, дипломат і герой-партизан війни 1812 року, він взяв активну участь у розслідуванні "справи декабристів", за що в 1826 отримав від Миколи I графський титул, а в серпні 1827 очолив Військове міністерство. Успішно провівши турецьку та угорську кампанії, придушивши повстання у Польщі, міністр довгі роки користувався довірою імператора. У серпні 1852 року найсвітліший князь Чернишов у віці 66 років залишив посаду міністра, який обіймав 25 років ( 9132 дні).
3. Петро Ванновський
Генерал-ад'ютант Ванновський до свого призначення у травні 1881 року головою Військового міністерства встиг взяти участь у угорській кампанії 1849 року, Кримській та російсько-турецьких війнах. На посаді голови військового відомства займався будівництвом укріплень та поповненням мобілізаційних запасів. При ньому була використана знаменита "трилінійка" - гвинтівка Мосіна зразка 1891 року. Залишив посаду військового міністра "за хворобою" 1 січня 1898 року, пропрацювавши майже 17 років ( 6068 днів).
5. Родіон Малиновський
1914 року 16-річний Малиновський втік з дому, ставши піднощиком набоїв у кулеметній команді, і вже за рік отримав Георгіївський хрест. Крім Першої світової брав участь у Громадянській, іспанській та Великій Вітчизняній війнах. Став міністром оборони 26 жовтня 1957 року, змінивши на цій посаді опального Георгія Жукова. Однією з найуспішніших його операцій стала підтримка Леоніда Брежнєва під час усунення Микити Хрущова у 1964 році. Обіймав посаду міністра 3443 дні, До 31 березня 1967 року.
7. Дмитро Устинов
До призначення міністром оборони у відсутності військового досвіду (крім участі у боях з басмачами 1923 року), але у 1941-1953 роках був наркомом озброєнь, потім міністром оборонної промисловості, першим заступником голови Радміну СРСР, головою ВРНГ СРСР. Очолив військове відомство 29 квітня 1976 року. Був одним із найвпливовіших політиків брежнєвських часів. 1979 року став одним із ініціаторів введення військ до Афганістану. Помер 20 грудня 1984 року, пропрацювавши міністром 3157 днів.
9. Володимир Сухомлінов
Учасник російсько-турецької війни 1877-1878 років, Сухомлінів з 1905 року поєднував посади командувача військ Київського округу та генерал-губернатора. 11 березня 1909 року він обійняв посаду військового міністра. Після початку Першої світової війни розкрилися промахи в організації постачання армії. Сухомлінова звинувачували у корупції та називали "покровителем шпигунів". 13 червня 1915 року його було знято з посади (на якій провів 2285 днів) та заарештований. У вересні 1917 року засуджений до каторги, але 1918-го звільнений за амністією та емігрував.
10. Олексій Куропаткін
Служив у Середній Азії, учасник Кокандського походу. Зайняв посаду міністра у січні 1898 року. Збільшив грошове утримання офіцерів, реформував Головний штаб. Після початку російсько-японської війни залишив пост міністра (на якому провів 2221 день) та командував Маньчжурською армією. Після поразки при Мукдені відправлено у відставку. Повернувся до армії під час Першої світової війни, командував Північним фронтом, потім Туркестанським військовим округом. Після революції 1917 року жив у своєму маєтку під Псковом, викладав у школі.
*У першу десятку потрапили 5 дореволюційних міністрів та 5 радянських. Жоден "довгоживучий" із сучасних російських міністрів оборони Сергій Іванов ( 2150 днівна посаді), ні звільнений минулого тижня Анатолій Сердюков ( 2091 день) до цього топ-10 не увійшли, посівши відповідно 11-те та 12-те місця. Щоправда, обидва "пересиділи" на посаді міністра Йосипа Сталіна, який був наркомом оборони 2053 дня.
З 1935 року всі голови військового відомства Радянського Союзу були Маршалами, за винятком Сталіна, який, ставши наркомом оборони в 1941, до 1943 не мав жодного звання [ru.wikipedia.org/wiki/Язов, Дмитро Тимофійович].
(нар. 1911). Міністр оборони СРСР: Грудень 1984 – травень 1987. Маршал Радянського Союзу; втратив посаду після скандальної посадки літака М. Руста в центрі Москви. Американський фахівець із національної безпеки Вільям Одом упевнений, що Горбачовим після прольоту Руста в Радянській армії було проведено радикальні зміни, порівняні з чищенням Збройних сил, організованим Сталіним у 1937 році. [Gazeta 2.0 - Історичне чищення Міноборони]
Але якось не щастило нам на останніх маршалів, то вони подивляться що-небудь, то трохи до кримінальної справи не доходить:
А що було ще раніше? Заглянемо у більш далеку історію.
Військове міністерство - орган центрального військового управління в Російській імперії в 1802-1917 гг. Після створення Військового міністерства 8 вересня Граф Сергій Кузьмич Вязмітінов (1749-1819), генерал від інфантерії, обійняв посаду військового міністра.
Але так чи інакше, Інтернет може показати результати цієї боротьби - списки віддалених з посади високопосадовців:
1. Начальник Служби розквартування та облаштування МО генерал армії Анатолій Гребенюк,
2. Начальник Головного військово-медичного управління МО генерал полковник Ігор Биков,
3.Начальник Головного бронетанкового управління генерал-полковник Владислав Полонський,
4. Начальник Головного управління міжнародного військового співробітництва генерал-полковник Анатолій Мазуркевич,
5. Начальник озброєнь генерал армії Олексій Московський
6. Начальник Головного управління виховної роботи Микола Резник
7. Начальник Головного управління бойової підготовки та служби військ Олександр Білоусов
8.Командувач ВДВ Микола Стаськов
9.У ВМФ Росії відбулася заміна головнокомандувача та всіх командувачів флотами
10.Головком ВПС генерал армії Володимир Михайлов
11.Начальник Головного штабу ВПС генерал-полковник Борис Чельцов
12. Покінчив життя самогубством генерал-полковник Власов, вріо начальника Служби розквартування та облаштування Міноборони РФ.
Пилкуєте, Шура!
А що мається на увазі коли з'являються такі заголовки як "Міністр без оборони"?